Безумовно, варто казати про ?нше: зв'язк?в як таких н?коли й не було. Було багатол?тн? ?снування Укра?ни в силовому пол? рос?йсько? культури, причому вс?х без винятку ре??он?в, бо нав?ть Галичина п?сля ближчого з нею знайомства виявля?ться розташованою значно сх?дн?ше, ан?ж про не? прийнято думати. Для того, щоб ?снували зв'язки, мусить ?снувати вза?мн?сть. У Рос?? ж н?коли не ставилися до укра?нсько? культури як принаймн? до р?вноправно?. Звичайно, десь ? якось сп?вали наших п?сень. Чи, скаж?мо, видавали в переклад? якихось наших письменник?в - найорденоносн?ших, як правило. Але Стуса не видавали й Калинця не видавали, незважаючи на все столичне в?льнодумство.

То, може, саме зараз ц? зв'язки, над якими ст?льки зойк?в, лише починають творитися? Може, це ? ? початок укра?нсько-рос?йських - нарешт?! - культурних зв'язк?в? Може, в цьому й полягала суть 'П?вденного акценту' - засв?дчити, що ? така п?вденна кра?на, така волога мова (не зовс?м те саме, що 'влажный язык'), така ?накша л?тература?

Уяв?ть соб? чотиригодинний л?тературно-музичний 'гала-концерт' за участю десятка укра?нських ? к?лькох десятк?в рос?йських автор?в у велично-помпезн?й зал? Культурного центру Укра?ни в Москв?. Уяв?ть соб? цей антураж (охорона, безгучн? л?фти, блиск ? розк?ш, п?зньо-брежн?вський дизайн, бездоганна службова виправка оф?ц?йних ос?б) - ? цю публ?ку. ?? таки з?бралося понад сотню ос?б, хоч у так?й зал? вона, безумовно, й виглядала дещо розпорошеною. Однак це була дуже вп?знавана публ?ка - та сама богема, тусня, однакова в Нью-Йорку, Стан?слав? чи Африц?, брати ? сестри, мамас-енд-папас, д?ти-кв?ти. Вони були страшенно нев?дпов?дн? такому, г?дному значно багатшо? кра?ни, сл?пучому ?нтер'?ров?, вони дратували сво?м шматтям ? татуюваннями, в?д них щохвилини можна було спод?ватися якихось вихваток - чогось нецензурного, наприклад. Група ветеран?в з орденськими планками покинула прим?щення вже, зда?ться, п?сля виступу самого Дм?тр?я А. Пр?гова. Попереду ще були Руб?нштейн, Некрасов, Коваль, а також ус? ц? нов? л?тературн? укра?нц?, привезен? з П?вдня.

Не знаю, наск?льки присутн? розум?ли неперекладену (? в багатьох випадках - неперекладну) укра?нську поез?ю. Залиша?ться в?дкритою проблема сп?вв?дношення м?ж тембром голосу, артикуляц??ю, фонетикою й семантикою, дода?ться акцент. Проте залиша?ться й ?нше - солодко-дражливе в?дчуття п?ймано? близькост?, контакту, розум?ння. ?стор?я твориться не т?льки на наших очах, але й нашими руками, як жартують в?тчизнян? мас-мед?я. Зда?ться, фестиваль зац?кавив не лише спецслужби (як, до реч?, в них ?з 'роз?рваними зв'язками', хот?лося б знати?).

Для ?стор?? залишаються фестивальний буклет з так ? не перекладеними укра?нськими в?ршами ? подекуди курйозно перекладеною прозою, двомовна аф?ша ?з зазначенням паролю 'будьмо!', а також двомовний же зб?рник рос?йсько-укра?нсько? критики, де на перш?й стор?нц? зустр?ча?мо авантюрну ?дею упорядник?в про те, що найпросунут?ш? рос?йськ? 'книгоковтач?' невдовз?, вочевидь, почнуть читати близькими мовами, передус?м укра?нською - досв?д под?бних аберац?й уже був у XIX стол?тт?, коли блазенська 'Ене?да' Котляревського перевидавалась у Рос?? 32 рази.

Цей св?т ? справд? встиг дуже зм?нитися, ошелешено думаю соб?. Й починаю обм?рковувати х?д у в?дпов?дь - можливо, фестиваль п?д назвою 'П?вн?чно-сх?дна гов?рка'.