|
Юрий Андрухович
З П?ВДЕННИМ АКЦЕНТОМ
Нас було десь так в?д тринадцяти до
п'ятнадцяти ос?б, ? ми повинн? були презентувати
нове мистецтво Укра?ни, передус?м л?тературу, в
Москв?. Ця нап?вбожев?льна ?дея визр?ла в надрах
'Кримського клубу' - ? така культурницька
?нституц?я, заснована в рос?йськ?й столиц?
к?лькома м?грантами з П?вдня. Тому й фестиваль,
влаштований ними для нас у Москв? наприк?нц?
травня, мав назву дещо провокац?йну, але в межах
пол?тично? коректност? - 'П?вденний акцент'.
Зрештою, те, що Укра?на лежить п?вденн?ше в?д
Москви, -- незаперечний географ?чний факт. Щодо
'акценту', то мався на уваз? перш усього
'наголос'. Таким чином орган?затори фестивалю
вказували на прост?р сво?х зац?кавлень ?
пр?оритет?в - на Укра?ну.
Колись укра?нськ? письменники ?здили
до Москви переважно на вс?ляк? декади й тому
под?бн? соцреал?стичн? урочистост?. Склад
делегац?? уважно вивчався в найвищих
?деолог?чних ?нстанц?ях. Честь по?хати до
Москви, аби продемонструвати там розкв?т
художнього слова в Укра?н?, була наст?льки
високою й запаморочливо солодкою, що надавалася
далеко не кожному ? нав?ть не кожному десятому.
Укра?нськ? письменники везли до Москви не лише
братньо-син?вськ? почуття ? трепетн? спод?вання
бути виданими в 'Советском писателе', але й
значн? к?лькост? п?вденних дар?в, як-от
укра?нська з перцем, сало, яблука й рушники з
переп?лками. Усе в?дбувалось, як правило, на
найвищому ?дейно-художньому р?вн? ?
зак?нчувалося таким несамовитим, орг?астичним
?днанням, що й уявити год?. Во?стину, як казав
поет, 'сумно, страшно, а згада?ш - серце
усм?хнеться'.
Сьогодн?, коли ц? контакти
узалежнилися в?д приватно? ?н?ц?ативи окремих
ос?б ? недержавних орган?зац?й, ситуац?я,
нарешт? внормувалася. ? виявилося, що укра?нська
л?тература Рос?? не потр?бна. Зрештою, й Укра?н?
також. Так принаймн? сформулював тему свого
виступу в Москв? м?й приятель Юрко ?здрик,
спричинивши ц??ю заявою к?лькагодинну дискус?ю,
туго настояну на стереотипах, задавнених
образах, нервах, м?фах, натяжках ?
непорозум?ннях. Безумовно, час зупинився, думав
я. Десять рок?в тому, коли я вперше при?хав до
Москви, суперечки були приблизно про те саме -
наприклад, мене переконували в тому, що живучи в
Укра?н? не конче волод?ти укра?нською мовою й це
нормально.
Але, на щастя, час зупинився лише в
головах декотрих ?нтелектуал?в. У всьому ?ншому
в?н руха?ться. Москва, що лежала навколо нас
неймов?рно привабливим ? страшенно ?нтенсивним
орган?змом, мегапол?сом к?нця тисячол?ття, була
найпершим тому п?дтвердженням. Можливо, це була
т?льки ?люз?я -- к?нець травня всюди чудовий,
нав?ть у Ки?в?. Трохи сонця, молода зелень, табуни
гарних д?вчат ? ж?нок, люди посм?хаються, жартують ?
розум?ються - якого ще д?дька потр?бно для
повного щастя?
Виявля?ться, декому для повного щастя
потр?бна ще й поез?я. Поез?? в Москв? цього разу
було страшенно багато - ? не т?льки тому, що
при?хали найкращ? укра?нськ? поети. Поез?я в
Москв? - це перш усього юв?лей Пушк?на, до якого
залишалися л?чен? дн?, години, рядки, звуки, рими.
Пушк?н був присутн?й на кожному кроц?, такий соб?
народний поет, поп-з?рка, символ ново? рос?йсько?
естетично? св?домост?, постмодерн?стичний
Пушк?н, цитатний, колажний, слогановий. Про
Пушк?на сп?вали м?сцев? рад?останц?? з
автомоб?л?в, Пушк?н був присутн?й на стад?онах ?
в парках, ? на свят? морозива в Лужниках, ? на
набережн?й Москви-р?ки, де велетенськими
л?терами було викладено 'Ай да Пушкин!', ? над
Тверською вулицею, що вся прикрашена
транспарантами з його рядками, ?нод? недоречними
й безглуздими, зате завжди виразними - 'Храни
меня, мой талисман' або 'Брожу ли я вдоль улиц
шумных'. Особисто мен? не вистачало ще к?лькох
транспарант?в - наприклад, 'Тиха украинская ночь',
'Смешались в кучу кони, люди', а також 'Его
лошадка, снег почуя'.
Заблукавши серед цих напис?в,
транспарант?в, м?льйон?в людей, кожен ?з нас
вир?шував самост?йно, наск?льки в?н тут потр?бен
з? сво?м п?вденним акцентом, наск?льки тут
потр?бна укра?нська л?тература, наск?льки
Укра?на потр?бна Рос??. Наступного разу я ще
повернуся до цих нелегких запитань.
Киевская газета 'День', июнь |
